Опубліковано: 2008.12.14
Поетичний розділ: Громадянська лірика

Володимир Вакуленко-К

НІКОГО

А сонце присіло, стомившись, надвечір у позу лотоса.
Зірки не голилися вічність, за небом ростуть будяки.
Напевно, в сузір’ї Лас-Вегас жетони зітруть позолоту всю;
В рахунок фальшивих імен коньяк розливається будь-який.

Від нас зачинилася ніч, їй нудно: вживає наркотики,
Ковтаючи місяць липкий, рятуючи сльози від нежитю.
Розкидані в хліб копійки. Цифрують еротику фотики.
З ялиці викрапує мед. Кому ж це все має належати?
   12.12.2оо8

2008
Львів
© Володимир Вакуленко-К
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16837/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG