Опубліковано: 2008.12.09
Поетичний розділ: Містика, видіння

Олександр Товберг

П р о х о ж и е


Из неба разверзтого сквозило отчаяньем.
С неприкрытою безысходностью снег падал.
Испуганные прохожие, нелепые и случайные,
Как один, говорили: «Тьфу! Падаль!»

Воздуху кислорода не хватало катастрофически,
Но он крепился, кое-как выживая.
Вредные выбросы, как язвы трофические,
Его покрывали.

А прохожим – что! – «Ничего, приспособимся,
Жить можно, неважно – как».
Вот так и мир мой угробился.
Факт!

13.01.95

1995
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16778/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG