Опубліковано: 2008.12.07
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Олександр Товберг

Мы уходим, не простившись


Мы уходим, не простившись,
Не  сказав, куда уходим.
Погружаемся в инстинкты,
Действуем, согласно моде.

Мода – штука непростая,
Переменчива, как ветер.
Снег, весною быстро стаяв,
Синевою землю метит.

Но и вскоре лужи тоже
Испаряются навеки.
Все уйдут, но те, кто ожил,
Приподымут грузно веки.

4.08.93

1993
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16736/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG