В бокалах повік іскрилися очі,
Шампанським губи горіли, мов хмиз,
А ніч обмотала вікно чорним скотчем,
І небо впряглося в чумацький віз.
Знов дівчинка пахла чужою ковдрою,
На ліжку волосся, мов білі кали...
Вона забула, що в метриці гордою
З народження ще її записали.
А північ зубом злостиво нила,
У шибку вітер бився, мов шершень,
Вона на дивані лишила крила
І стала твоєю тоді уперше...
Як холодом ранок щипав за п’ятки,
І погляд на грудях в невинності клявся,
Ніч розтавала, мов шоколадка,
А ти не обняв...
А ти.... одягався....