Лункість небес, ніби вранішній брук.
Трохи гойднулися. Ще б і відкрились.    
В'яжуться знову смуги напруг              
На злотоверху намарену прив'язь.        

Спити з бездонних рівнин би пилок,
Всі позаобрійні вчувши клавіри.            
Спити, всотати, стиснути в кулак
Понадзусиллями крові і шкіри.            

Так воно мріється. Тут і про те.
Черги. Вітрини. Руки в кишенях.
Звісно – химерія. Ламаний шеляг.
Але без неї ви всі помрете.