Коли дощитиме не ззовні, а всередині,
дні осипатимуться спогадів світлинами,
минатимуть скуйовдженою піною,
стіною вітру попід хмари зведені

де ніч обмацує звабливі колеса,
асфальтні ліхтарі летять калюжами,
їжачать погляди підфарнично-примружені,
женуть їх битися в бордюри болісно...

Снодійного не винайти надійніше
за шепіт ніжний мжички ув уяві
чи віяла проміння блискіткаві
чи сльози на щоках, що спогад видощив...