видобуваю зі страждань риму а вона каже дзуськи і не римується і колеться так аж кров виступає на серці
а проза проситься а я її товчу як кутю у ступі і навіть словом не даю вистромитись
вибачайте сьогодні я не письменник убога на образи  і тим паче метафори
сьогодні я легковажна як дощ посеред зими можу всістися в калюжу і надто правильним забризкувати сміхом черевики
а краще буду крамницею заходьте
у мене сезонний розпродаж
почуттів чи ще чогось

я знаю що ти прийдеш і купиш щось не зовсім свого розміру таке непотрібне але воно тобі пасує
чесно

а ще візьми у рамочку свою любов постав на видному місці та й милуйся
а третє око виколи щоб не заглядало у чужі долі як під спідниці

ми будемо разом переходити свої почуття у недозволеному місці
так треба
бо ми один без одного як розпарована пара чобіт
бо без тебе якось так ніби замість валідолу кінець життя під язиком

давай розтринькаємо мрії а щоб жити далі візьмемо кредит я багато мріятиму щоб зекономити на відсотках буде пізно коли з’ясується що ми розплачувалися підробками

сьогодні я така
як під’їзд з розбитою лампочкою чи ліфт що застряг між поверхів

а завтра знову стану письменником
підберу порубане слово і буду його відходжувати
а ти мені допомагатимеш

навесні воно

ну добре до весни