Опубліковано: 2008.10.31
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Гоняйло

СОРОКАЛЕТИЕ

Да, сорок – не весна, но все же, и не осень!
Не мучает склероз, и не дрожит рука,
И, в общем-то, в душе, ну, где-то, двадцать восемь –
На сорок я себя не чувствую пока!

Не чужды мне еще мечтанья под Луною,
И музыка звучит, и пишется строка,
И хочется любить, особенно весною –
На сорок я себя не чувствую пока!

Хоть видится мне жизнь не в радужную призму,
И битым был не раз, дожив до сорока,
И все ж мой оптимизм под стать авантюризму –
На сорок я себя не чувствую пока!

И дух больших дорог по-прежнему мне дорог -
Никак не надышусь романтикою трасс.
И лишь дорожный знак “Ограниченье – сорок”
Напомнит невзначай: пора бы сбросить газ…

Но хочется пожить, не думая о смерти,
Пока не захлестнет Забвения река…
Прошу Вас, моему вы паспорту не верьте –
На сорок я себя не чувствую пока!

2001
г Павловск
© Віктор Гоняйло
© музика: Віктор Гоняйло
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/16242/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG