Маленький дзвін і літургія неба, І непрочитаний тайнопис сірих крил, А ти дощам рахуєш мокрі ребра, Ти - не людина, ти - двоногий звір. Ти чуєш тільки свій камінний голос, Ти п'єш з калюжі обриси німі, Ти - не людина, ти - північний полюс, Ти - прихисток для вічної зими. Маленький дзвін і панахида літу, Тече трава у вирії чужі, Але тобі цього не зрозуміти, У тебе стрес, ти майже на межі.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”