Опубліковано: 2008.10.09
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Бик

Про любов

Думка за думкою скаче у танці.
Сльози – як засіб, щоб рани промити.
Мотузка на шиї, стілець під ногами
І дим цигарковий, як стимул, щоб жити.

Портрет на стіні і прогнивші шпалери,
Розлука в вікно заглядає несміло.
На подіум вийшла розбещена тиша
Й за жменю монет продає своє тіло.

По краплі в безодню спливає надія.
Ікони розвісили соплі шовкові.
Розхристаний вітер сміється і плаче –
Мінорним акордом рве струни нервові.

Згадалось життя від початку до краю:
Одвічна біда – геморой і застуда.
Штовхаю стілець і донизу зриваюсь...
Любов не вмирає – вмирають лиш люди.

2008
© Олександр Бик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15843/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG