У жовтий і туманний тиждень,
Незлий просякнутий дощем,
Кудись поїхати б. У Ніжин,
У Ніжин. Чи кудись іще.

Опалий лист примя'яти кроком,
Шукати, бо десь тут були
Кучерик звивистий бароко
І жовтий відблиск булави.

А потім в тихому готелі,
Де протяг і пустий графин,
Вивчати тріщини на стелі
І слухать скрекоти мостин.

Мовчати. Не знімати світер.
Побути з тишею удвох.
І що ти є на цьому світі -
На мить забуде навіть Бог.

І затишно. І трохи тоскно.
Оце поїхати. Оце б.
А що в тім Ніжині? Та хто зна.
На карті - наче б то райцентр.