Той полин біля рейки – вже Київ.
Київ – рейок знервована ртуть.
Ну так що ти там мріяв? Такий він?
К бісу мрії. Тут просто ж и в у т ь.

І снують про минущі і марні,
І, як всюди, без краю й кінця
Випускають його трупарні
Сизі тельбухи сизим мерцям.

І криваві сюрреалісти
Ріжуть десь немовлят на шматки,
І поетів набилось в це місто,
Під його кам'яні завитки...

А безсмертя... Куди ж тут подітись,
О, столице розчарувань!
Дай надихатись. Дай хоч погрітись
В теплім літі золочених бань.