Опубліковано: 2008.10.06
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Наталя Дитиняк

*

Плакати? Дуже голосно.
Голосно, як ніколи.
Кривду терпіти корисно –
Не захлинешся болем.

Я не навчилась думати
Про не своє пробачення –
Рибка готова клюнути:
Жити – немає значення.

Надто, якщо не вміючи.
Але ж не вміти – боляче.
Не помилившись, тліючи.
Не дочекавшись, просячи.

Я не для віри каюся –
Щоб не горіти в полум’ї.
Якщо не помиляюся,
Правда по світі голою

Ходить, на щось надіючись.
(Я поділюся одягом.
Може, хоча б зігріється).
Завтра останнім потягом

Їду до безкінечності.
Плакати? Не судилося.
Очі мої приречені
Сухо благати милості.

2003
© Наталя Дитиняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15768/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG