Опубліковано: 2008.10.03
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Василь Дробот

Полдень

Вновь чудо: жаворонок малый –
Звенит всё небо от него,
И солнце как бы задремало,
Чтоб не нарушить ничего.
И не спугнуть… А синь линяет,
Стекая в травы у реки,
И звон весь мир соединяет,
Как с небесами – васильки.
Я – лес, я – лен, я – свет, я – ветер,
Я – дождь, собравшийся в грозу…
Такая тишь на белом свете,
Что – ни сориночки в глазу!
Сейчас он выдохнет и снова
Вдохнет и полдень, и зенит,
И в строчке вызревшее слово
Само собою зазвенит.

2008
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15714/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG