Здраствуй, любий сину. Пише тобі мати. Де ж ти забарився В дальній стороні? Без тебе у смутку Наша стара хата. Гірко доживати Вік в самотині. Скільки не писала, А листи — як в воду. Може, загубились (І таке бува). До тебе б побігла, Та не ходять ноги Й вечорами дуже Болить голова. Часто в сни приходиш Ти мені маленький, Як біжиш босоніж У старім брилі. Як же тоді легко Стукає серденько, Наче я на небі, А не на землі. Весь свій вік у праці З ранку і до ночі. Все, здавалось, щастя Десь мене чека. Та роки минули Вже й вицвіли очі, А воно вже зовсім Від мене тіка. Тільки ти не думай, Що жаліюсь, синку. Все у мене добре, Все як у людей. Просто дуже хочу Я твою голівку До своїх старечих Притулить грудей. Слава тобі, Боже, Ще по воду ходжу І город зорала (Допоміг сусід). Тільки в пустій хаті Місця не знаходжу. Від тебе ж ні слова Он вже скільки літ. Гомоніли люди, Що стрічали тебе, Але що чутки ті, Відпиши мені. Не прошу дарунків І грошей не треба. Хочу лише знати: Ти живий чи ні.
|