Опубліковано: 2008.09.21
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Андрій Поляков

***

1.

Не то чтобы время вышло,
Но мир бесконечно пуст.
И вспомнилось: детство, вишни
Ещё не созревшей вкус.
И ты одиночеству рада.
И я пониманью рад,
Что мне ничего не надо -
Люблю, но люблю, как брат.


2.

Я не прошу тебя: «Останься
Любовью, памятью, виной».
Но я прошу тебя: «Останься
Хотя бы небом надо мной!»


3.

Так сладко музыка играла
И за душу брала, брала...
Хмелея, ты меня обнЯла,
К утру проспавшись - обнялА.

Чужой любовью были сыты.
Но я-то знал, и знала ты,
Что мы на русском были квиты,
На украинском мы - цветы.

2008
© Андрій Поляков
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15546/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG