Віриться не вітрові – стіні. Сивині – по літах і по зимах. Але ж ніч!.. А в ніч течуть вогні, Скришуючи розпачі на згинах. Наслухай: дотлілу оболонь Живить гул зі сподів незатвердлих. Невловимо - так, як біля скронь Завитками в’ються кращі з мертвих. І вустами куль і межиріч Шепотять. А луни – у крові нам. Адже Україна… Адже ніч... Невловимо? Дарма. Україна.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”