Так воно в квітні й буває – тіні від часнику обіцяють тіні від піній
милий непотріб вулиць арок і перехресть делікатес випадковості а за дошками різнобіжучих заборів вигріваються дрімотні підпахвини чужого життя що ще з осені поскидало в рівчак старі автомобільні покришки
обтрусившись від битого скла гладкошерстні діброви кудись вирушають і йдучи посеред Сирця хтось відчуває як багато ще неходжених світел і як на прив”язі в пам”яті плещеться Сараґоса