Нічого не снилось. Не сталось нічого. Ішли проти вітру – Не говорили... Гнівили чорта, Смішили Бога. Предків любили. І сутеніло, і сатаніло – Мов кров у спирті. Жили окремо Душа і тіло. Обоє спиті. І музи наші З очима злими – Як незабудки. І друг в могилу Навіки здимів – Мов пес у будку. А що зосталось? Трава і зорі? Підводне царство? Чи те, що каже «Здрастуйтє, sorry», Парламентарство?.. Брати по крові... Брати по духу... Нема нічого. Над нами сонно Літають мухи І по-земному. Солодка піна Від власть імущих Уста лоскоче. Ми хочем слави. Ми ніжні й мужні, Майже пророчі. Ми знаєм: Будуть Душевні ями, Тілесні злети... До нас, здається, Були так само Якісь поети...
|