Критий вереснем собор неділі, Повний хащів галицького тіла. П’ть хлопи. В них руки почорнілі. Горілочка ж, як усюди, біла. Дими звуків базарових, ранніх І слова, що в небеса не втраплять. Промінь сонця ламлеться на гранях, З гранчака повільно пада крапля… «Поклади мені долярів двіста Зарплатні — і більше б ніц не хтів...» (Пильне вухо наці-комуніста, Анархіста ловить іскри слів.) І часів гарячих, а не зимних Хочеться. І купа винуватих. Хоч немає черг ні магазинних, Ані — що дивніше — автоматних. А бруківка цокає так лунко. Політрук... Станичний... Гауляйтер... Око жде курвів для поцілунку. Гей, «бандери», і мені налляйте!.. І ляга на голоси і кроки, Біля ратуш і костелів біля, На камінну на луску Європи Давнє дике східне божевілля... |