Опубліковано: 2008.09.13
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Вікторія Шпак

***

***
Як насіла на тебе хмара,
а вже ти її й не здирав,
і не бачив залітних заграв:
по життю я тобі не пара...

Ти не парубок, то й не пара я,–
поринаєш по самі вінця,
ой, не пара я, просто парія,
відчуваєш? Аж до мізинця.

А на ньому перстеник місячний
чоловіка мого незбувного,
незабутого-непересічного,
аби ти його... не забув... його...

Як колиску тобі я ладила
усі роки від його втечі,
щоб дібрати латаття злагоди
або стріти когось надвечір...

Бач, не стрілося, бач, не здибалось,
колисаночкою тужила
та гляділа за Дніпр на Видиби,
довго-довго усе гляділа.

Поріділо волосся пасмами,
ти не парубок, я не кралечка...
І душа моя  передчасними
почуттями стреножена змалечку.

2008
Київ
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/15401/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG