1.
Азбука вулиці спить на дитячих ліктях
в жовтім відбитку цупкого, як пам’ять літа.
Гриви фонтанів. Дотики водяні.
Рвуться крізь чорну сітку хрипкі пісні.
Дні бували нудні і крихкі, як дешева халва…
І, врешті, били тебе за те що не знав два плюс два.

              2.

Джинси міняють породу. Сміються календарі.
Змій зеленіє десь ближче, ніж угорі.
Дотики темної крові. Рідна свята яєчня.
Дзвінка прохолода сходів, а поза нею є ще
певні розчарування. Ось, наприклад, зима
хай своє довбане свято витримає сама.
І той відморозок, що так його вознесли
в ранньому віці (наївні малі осли),
Насправді – ніц не холодний. Тим паче не дід.
(Ним частенько буває наш дорогий сусід.
Шукає по святі посох. Латає мішок
Летить під сузір’я «Чпок».

             3.

Азбука вулиці…Так її і не склавши,
обороняєш дисер. Длубаєш клавіші.
І, врешті, усе, чого щиро хотів ти.
Вкладає у звук нелегальна гвинтівка.
14.80.08