Сергій Негодапройди світ мені шкету не дожити до сказу шкода в кайданах не воскресати і в підштаниках не стрибнути в варту і в лихоманці не стріляти в себе хоча варто під серфінг бум-бум і безперестанку морочити геос з десяти кроків розкуйовдивши кучері з десяти кроків блиснувши залупою з десяти кроків загиготати з себе і глісанути чистячком в особняк е ні на такі зелені не дожити до сказу і не злякати лиху зозулю не вирізати самородної сопілки з плоті калини і з жахом не загнати небо в осяяне світло без запотілих птахів не вирячити вуруплян не розбурхати галіме безумство в чаті і з волі волопаса закрити очі і втикати так щоб поміж скель вундик прокинувся і поміж водоспадів втухали і переверталися під виск виснаженої страдиварі і летіти у вулик і перетерпіли сточище так не зав’язати танок перед очима коханної котра загрімила від весняної грози ані вона не перевертень це я забембаний все не впаяю їй захланні крила в шкуру після червоного снігу в чистий четвер розучуюсь жмурком сахатися її злету і нащо вішати трубку коли телефонують вороги нехай кличуть на готовий жлободром хай запрошують на слізну вечерю до них я ще вправлюсь це швидше ніж гоцати на попутних я й справді у вікні про йди світ я сам в собі дурдом достоєвського а й справді роздолля ці випендрони без шльоциків у бурсі їм відректися мене зась
|
2008 © Сергій Негода |