Твої зіниці, мов криниці, Немов метелики – повіки, А жовті коси, ніби ріки, А руки – крила. Ти моя. Ти ніби тінь, що не відвернеш. І ніби промінь – не піймаєш. Ти ніби казка – не забудеш. І ніби слово – не знайдеш. Твої долоні, мов синиці, А синь очей, мов небеса. Твоя невимушена згода – Твоя погода. Ти моя. Ти ніби сон, що не згадаєш, Мов поцілунок – не зітреш. Ти ніби сонце – не затулиш. І ніби щастя – не знайдеш.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”