Опубліковано: 2008.07.29
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Василь Кузан

* * *

Твої зіниці, мов криниці,
Немов метелики – повіки,
А жовті коси, ніби ріки,
А руки – крила. Ти моя.

Ти ніби тінь, що не відвернеш.
І ніби промінь – не піймаєш.
Ти ніби казка – не забудеш.
І ніби слово – не знайдеш.

Твої долоні, мов синиці,
А синь очей, мов небеса.
Твоя невимушена згода –
Твоя погода. Ти моя.

Ти ніби сон, що не згадаєш,
Мов поцілунок – не зітреш.
Ти ніби сонце – не затулиш.
І ніби щастя – не знайдеш.


2003
© Василь Кузан
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/14733/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG