* * *
Вітер листя несе,
Вітер віє у вічі.
І вогонь почуттів
Відлітає у вічність.

У бездонні озер
Літо жалібно виє
І прощальну фату
Павутиною шиє.

Вітер гне до землі
Жовтолисті дерева,
Вітер котить красу
Крізь ображені села.

Жовтогривий скакун
Б’є по сонцю копитом,
І лошиця ірже,
Розминаючись з літом.

Теплі мрії несе,
Мов обривки афіші.
І втрачають слова
Надруковані вірші.

Жовте листя надій
Відриває від крони,
Жовті квіти землі
Гублять пам’ять корони.

Вітер хмари несе...
І, мов виразки білі,
Простирадла зірок
Загораються в тілі.