Опубліковано: 2008.07.24
Поетичний розділ: Верлібр, білий вірш

Костянтин Віхляєв

Цирк земной

Канатоходцы играют с воздухом:
разудалость предсмертия
и несказанное в наблюдателях.
В дереве мгновений корни жаждут влаги.  
Лейся, вечность, пузырись.  
Под канатом – океан.
Канатоходцы времени,
ваши члены напряжены,
машете по живому шестами,
а надежды из карманов выпали,
на дне океана ржавеют.
Руки заняты,
в глазах – бессонница,
ноги только остались в деле.  
Но зрители ждут исповедальности,
исполнения обещанного на афишах.
Канатоходцы, сколько еще до цели?  
Барабанная дробь,
свет сфокусирован,
мир замер.
На хорах - пюпитры нотами оседланы,
бьют копытами в нетерпении:
туш или реквием?

2006
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/14649/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG