укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.07.22
Роздрукувати твір

Михайло Квасов

ОДИНОКИЙ ВОЛК

Он попался в капкан бесшабашно,
        так глупо и просто.
Он был голоден, запах добычи
        дурманил и гнал.
Ослепительно белая, снежная
        ровная простынь
По предательски щелкнув, превратилась
        в сжимающий лапы металл.
Боль, пронзившая тело,
        была только болью.
От бессилия носом уткнувшись
         в глубокий сугроб,
Понял волк – вместе с болью
         подкралась неволя,
Словно выстрел охотника, бьющий
         без промаха в лоб.
Следом мрак, пустота, бесконечный
         провал и падение,
Ощущение в пасти деревянного,
         вбитого клином, бруска,
Пятна крови в снегу и людей
         мельтешение.
В лапах острая боль, а в глазах
         безгранично немая тоска.
Возвращенье в себя было долгим,
         мучительно долгим.
Боль утихла и он, наконец, осознал,
         что остался все тем же
Несломленным волком,
Но посаженным в клетку,
         в  зловещий, холодный металл.
Бился грудью о прутья,
         метался без толку,
Он искал в клетке выход,
         хоть какую-то дверь.
Полупьяные люди хохотали,
         глумились над волком:
-Что, попался, клыкастый,
         какой несговорчивый зверь!
А потом, насмеявшись,
         натешившись в волю,
На прощание бросив
         протухшего мяса кусок,
Разошелся народ к теплым хатам
         по снежному полю.
Мне же тоска вековая
         сдавила щемящий висок.              
Волчий взгляд – это два проникающих
         в душу магических поля,                
Заставляющих каждую
         клеточку тела дрожать.
И мне так захотелось до хруста
         в костях и до боли
Эти прутья железные взять и
         руками разжать.
А во взгляде моем
         просто не было страха,
Я такой же, как он,
         жизнью загнанный зверь.
Я живу с ощущеньем предчувствия
         плахи.
И к свободе закрыта моя
         решеченная дверь.
Подошел, будто молнии,
         встретились взгляды
И своими руками я прутья
         у клетки согнул.
Вышел волк, осмотревшись
         мгновение, замер…
Уходя, на прощанье, по-братски
         мне руку лизнул…






2008
© Михайло Квасов
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні