* * *
Пролітали коні над селом,
Розтинали небо злі копита,
Зависала низько над чолом
Привиду примара недобита.

Гасло світло розуму. А далі
Брат на брата кулю готував.
Сонце традиційної моралі
Кінь крилатий крупом закривав.

Пролітали коні ескадроном,
Роздували полум’я хвости,
Вибухали в небі чорним громом
Поцілунків зірваних мости.

Кликали копита до польоту,
Мильна піна закривала очі,
І, липкі від крові та від поту,
Наступали безпросвітні ночі.

Пролітали коні, пролітали,
І червоні в яблуках, і сині...
Простотою форми чарували,
Убивали легкістю. А нині

Синіми холодними руками
Ділить мрія крихти над столом,
Чорними голодними вовками
Тіні коней виснуть над селом.