укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.07.14
Роздрукувати твір

Сергій Главацький

ИЗУМРУДЫ НА СЕРЕБРЕ

Надо мной – летаргический зонт, на уме желтокожая лесть
Оголтелому прошлому, - Сгиньте, мол, Прошлое, сжальтесь! -
То, что я потерял в этих клейких степях – никому не обресть.
То, что ты получило – лежит мёртвой птицей на грязном асфальте.

Пересменка широт и прообразы стран, Гринвич палеолита –
Это омуты слёз, утопающие в ложке дёгтя герои,
Замолкает глашатай наш ливень, наш прянично-будничный идол,
Мы оденем его в сердолики сегодня и ситцем накроем…

Все зонты-погремушки – налево, разводы похмелья – направо,
И в светящихся коконах грёз вызревают людей поколенья,
В одночасие – все поколенья, но коконы – суть – автоклавы,
И вплетаются в рубленый ливень чернильные капли затменья.

Ты вколи себе морфий, Земля, это будет достойным спасеньем,
Знатный сон обуяет твои ледоколы и шахтные бронхи,
Пускай роль роковую сыграет твоё с небом тренье, -
Так и быть, в этот раз мы – в коронах серебряных – встанем в сторонке.

Нам не дали спасти этот ультрамариновый лес многоногий,
Альпинист, а не лес, очень жаль: эта бездна была не отвесной.
Знай, Земля, лучше встать на пути, околеть и замёрзнуть в дороге,
Чем на финише вспыхнуть огнём и сгореть, и навеки исчезнуть.

Надо мной – летаргический зонд, и Луна – не соперник ему,
Власть его принимаю и мудрость его признаю,
Но пока есть дыхание прошлого в памяти вешнем дому,
Ни широт, ни долгот моей юности я никому ни сдаю.

2008
© Сергій Главацький
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні