нанівець знесене повінню нового почуття пам’ять про інші очі губи руки що зникли у минулому наче привід із дитинства задихаюся не вистачає ані кисню ані часу ані сил щоби вимовити: – досить величезний сірий птах накриває нас невагомим простирадлом кажуть нібито і це мине 20 серпня 2002 р.
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”