Щось між нами було... Ні розмови, ні дії Тільки відблиск вогню впав у тишу зіниць, Тільки краплі хвилин, мов сполохані мрії, Диким криком прощань полетіли з дзвінниць. Із матерій тонких, манускриптів таємних Щось межу перейшло й раптом зникло кудись, Ніби вітер весни на вітрилах зелених, Ніби погляд зорі, що згоріла колись. Щось химерно – п’янке, щось до болю реальне: Ейфорія сердець, унісонне тепло... Едельвейс почуттів, що на скалах не в’яне І співає весні: „Щось між нами було.” Щось між нами було, та втекло від означень, Потекло в глибину, проповзло поміж слів... Лиш у храмі грудей хтось окриленно плаче, Тінь неясних тривог крає лінію брів. |