Листком осіннім мене носять вітри років, вітри доріг, А кораблі розлук голосять про те, що мав і не зберіг. І клен самотній на прощання махає сотнями долонь... Кидає листя осінь рання у вогонь. Листя клена, листя клена Ти, то- жовте, то- зелене, То ти-є, а то-нема... Віє холодом зима... Листя клена, листя клена Як життя моє шалене Вітер вдаль несе від мене Листя клена... Життєві бурі нас кидають то в небеса, то до землі... Прощаєм ми і нам прощають гріхи великі і малі. І, забуваючи про втому, в чужій далекій стороні Я вірю, що вернусь додому навесні. Листя клена, листя клена Ти, то- жовте, то- зелене, То ти-є, а то-нема... Віє холодом зима... Листя клена, листя клена Як життя моє шалене Вітер вдаль несе від мене Листя клена... А час летить- не зупинити (роки назад не повернуть), І вже не ми, а наші діти, як нове листя проростуть... І стане все навкруг зеленим в краю де я давно не був, Там, де лиш клен самотній мене не забув. Листя клена, листя клена Ти, то- жовте, то- зелене, То ти-є, а то-нема... Віє холодом зима... Листя клена, листя клена Як життя моє шалене Вітер вдаль несе від мене Листя клена...
|