Опубліковано: 2008.06.14
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Костянтин Віхляєв

***

У меня ничего не осталось,
Да и сам я неведомо кто:
То ли снега весеннего талость,
То ли голый каркас шапито.

От меня ничего не убудет
Ни в грядущем, ни в прошлом, ни днесь.
Пробнгают по улице люди,
А я улица эта и есть.

Впрочем, улица – это призванье,
Я, скорее, бордюр, парапет,
Разделяющий праздношатанье
И проезжий вселенский проспект.

В этой паузе между мирами
Я устойчивей всех пирамид…
Надо мной - облака парусами,
По бокам – море жизни штормит.

2005
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/13984/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG