Опубліковано: 2006.11.11
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Ірина Гончарова

Аутодафе...

Аутодафе... Знечулення твоє
Звело мене на це святе узвишшя.
Застигло все. Дзвінка криштальна тиша
відлунює багаття тріск. Проте
не чутно крику. Вирок суду жасний
вже винесено і офіра жде.
Та абрис губ моїх блідих і страдних
не скривиться ім'ям. І де
узяти сили, де знайти те зілля,
що враз знеболить і загоїть біль?
Безпам'ятство чи блазенства сувій –
найліпша із анестезій.
Та вже пашить, пала яскраво. Вир
тонким серпанком диму огортає.
Агонія кохання відтинає
Мене від простору,
де кожен – лицедій.



             

2006
Київ
© Ірина Гончарова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/1388/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG