Село вночі свічок не світить,
Боїться місяця збудити,
Що жовтим без наймення квітом
Цвіте в садах, дощем умитий.

Густа вода спливає з гребель,
Де обрії спинились в леті.
У бурих кублах побіч себе
Звірята, люди і комети.

Забита земле під дощами,
Під оливом рудого неба!
Ця пісня серцю наче камінь,
А все ж її співати треба.