Такий бува момент, що в серці полумінь пече,
Напруга почуваннів межі розрива,
Злітають блискавки з осяяних очей,
Та іскрами думок палає голова.

Немов льоди душі твоєї попливли б
увиш, підносять слово щиріш і правдивіш,
мов квіт зарання, відімкнеться серця глиб
- тоді стає брехнею кожен вірш.