Коралі твої - із голів зацілованих мачо...
Кумедно... Сміюсь аж до сліз у твоє декольте.
Не треба казати, що знову роблю щось “не те”, -
Твоє “обережно!” для мене нічого не значить.

Я ж бо не такий, і гламуру в мені– ні на цент,
І череп мій вартий не більше, ніж пів поцілунку,
Триденна неголеність, джинси сумного ґатунку,
Заляпані брудом, який називають “цемент”, –
Халтурка. Пробач. За вірші ж не дають ні коп’я.
Сховай ятаган і візьми цю бордову троянду –
Згадаєш мене, коли завтра зайдеш на веранду,
А може, причепиш до гриви гнідого коня.
Який romantic. Мо` тихенько запалим свічу?
А може, відразу із галасом – скирту соломи?
І будемо людство до ранку лякати без втоми,
Не бійся, всі штрафи за збитки сповна заплачУ.

Коралі твої - із голів зацілованих мачо.
Кумедно,  кидаєш убік. Ах, яке декольте.
Мій череп – на місці, напевно, роблю саме “те”,
А може, бордова троянда для тебе щось значить...