Синьою стрічкою плаче річка,
Прозора, аж гола до дна.
На студенім морозі застудила щічки,
Русло вином налилось по вінця.

Ось стою і дивлюсь у прозору глибінь,
Це ж на долоні твоє життя.
Виросла з хащів ти непрохідних,
Народилась з маленького джерела.

Пливеш собі, річко, мов дівчина,
Широкими бедрами уперлась в круті береги.
Аж поки на виході,ой на виході,
Гирлом своїм упадеш в обійми чужі.