Опубліковано: 2008.05.15
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Костянтин Віхляєв

Керчь

              Близость родины. Ветер в лицо.
               Дух, заверченный керченской пылью,
               Выжигает стигматы на крыльях
               Говорящих на русском птенцов.

               Здесь не пышет барочной Москвой,
               Мох античности ссохся до хруста,
               На краю государства-Прокруста
               Только ветер бузит штормовой.

               По ту сторону ветра – война.
               Там, где небо дешевле погона,
               Свой закон человечьего гона,
               Свой Прокруст и своя пелена.

               От причала отходит паром,
               Из колонок гремит «шуба-дуба»,
               И спивается  город-обрубок,
               Ощущая бездомность нутром.

               Невдомек ему, где его род –
               То ли в той стороне, то ли в этой.
               Не взыщи, я не знаю ответа,
               Я и сам, будто сорванный плод.

               Вот стою на промозглом ветру,
               В одежонке из русского мата…
               Здесь, на желтой земле Митридата
               Ветра родины нет. Точка. Ру.

2006
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/13407/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG