укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.05.14
Роздрукувати твір

Костянтин Віхляєв

***



            Два чада небесных мистерий,
            Игривые дух и душа,
           До обморока, до истерик
           Щекочут меня, тормошат,
                             Катают латунные луны,
                             В сквозняк подсылают сильфид.
                             Я виден им смелым и юным,
                             Хотя и не молод на вид.
           Но, выстиран в этом доверье,
           Тащу с чердака стремена
           И, хлопнув забухшею дверью,
           Высвистываю скакуна.
                            Гарцует каурое пламя.
                            Седлаю. Аллюр, три креста!
                            Земные знамена под нами,
                            Над нами – знамена  Христа.
           Предвечное дышит в затылок,
           Далекая  слышится медь…
           Возможно, со всеми так было,
           Наверное, будет и впредь,
                            Когда, чьим-то шепотам  внемля,
                            Ты видишь себя на коне.
                            Я вновь опускаюсь на землю,
                            Но что-то осталось во мне.
           И это великое Нечто
           По новой зудит, как оса..
           А ну-ка, подать сюда печку,
           Поехали не небеса!
…………………………….
                      Нет времени думать о низком,
                      Под ноги глядеть недосуг,
                      Когда мое небо так близко –
                      Не дальше протянутых рук.
         
                                         

2007
© Костянтин Вiхляєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні