Сьогодні мала партію у покер
Із демоном з червоними очима…

Дихнув вогнем. Намацав ксиву «брокер»
І крила склав за чорними плечима.
Моя душа сховалася у п’яти.
Та не хвилюйся, мила, не програю.
Шматок дитинства в спогади зім’яти,
Аби на мить посмакувати раю…
Натомість істина прилипла поміж пальців.
Ворушиться й не хоче відчепитись.
І бачу світ, що серед диких танців
Понад зусилля прагне народитись.
Він дихає вогнем брутальних сварок,
Він їсть людей і п’є вино ігристе,
І від страшного гулу іномарок
Тінь від веселки падає на місто.
Поналетіла клята «коза ностра».
Видіння зникло у зелених вітах,
І кожна гілка, наче лезо, гостра,
Але в барвистих, дивовижних квітах.
Торкнуся їх – здригнуся від уколу.
Хвилина істини відтінками заграє.
І я отямлюся і озирнусь довкола:
Кінець вже був, а ми – початок Раю.