укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.05.04
Роздрукувати твір

Сергій Татчин

Вірші

Коли Бог обрiже тоненьку ниточку
на якiй висiло розпечене сонце
і воно повiльно покотиться на захiд
де червоне вiд сорому впаде за лiс
коли Вiн пiдкине в темнiюче небо
повнi пригорщi яскравих зiрок
і вони залишаться там тремтiти
рiзнокольоровi як моє життя
коли вздовж по мiсту потече прохолода
а за нею дворами пiдступний морок
і стомлений люд поспiшить додому
запалити кожен своє вiкно
ось тодi я залишусь наодинцi з минулим
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – це тільки зітхання
ось так я пишу
свої вiршi.

Коли сон-чаклун прокрадеться навшпиньки
та вiзьме за горло моїх сусiдiв
і вони похиляться як побитi
щоб побачити мару про тихе щастя
коли раптом подзвонить моя знайома
і крiзь силу промовить «Приїдь до мене…»
й ми займемося тим що почнем шукати
із її лабiринтів останнiй вихiд
коли сила до вражень залишить тiло
а бажання замiнить iм’я на втому
щоб бездумно лежати й дивитись в стелю
нi живим i нi мертвим – посерединi
тодi в тисячний раз я вiдчую самотнiсть
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – лишень почуття
ось так я пишу
свої вiршi.

Коли заспаний ранок припаде до вiкон
щоб розгледiти схований з ночi розпач
й стане пильно дивитися i мовчати
і лице його з чорного зробиться сірим
коли мiсту у вуха наб’ється гомiн
і будинки розкриють байдужi очi
а по жилах дорiг розiллються люди
щоб без впину шукати причину жити
коли вранішнім птахом відверте серце
за святими піснями злетить за хмари
щоб згори милуватися бiлим свiтом
й видивлятись дорогу на Батьківщину
ось тодi я залишусь наодинцi з майбутнiм
але це вже нiколи мене не злякає
бо все що я маю – це тільки надію
ось так я пишу
свої вiршi.

2003
© Сергій Татчин
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні