Ох, як недобре поробилось
На нашій неньці золотій -
Багаторічний суховій
Усе зсушив, усе розвіяв,
Як позаторішню солому,
А ми зостались ні при чому,
Та злая зірка народилась.

Зірки, зірки - ви чудо Боже!
На вас дивитись - серцю рай.
А ось тепер, хоч помирай,
Під неба ясною світінню...
Яку ж із вас зовуть Полинню?
Яку - Антихрист засвітив?
Яка із вас згубити може?

О, краще буть мені сліпим,
Німим, глухим, безногоруким,
Ніж на дітей дивитись муки,
Боятись дихать, їсти, пить,
Та взагалі на світі жить.
За що на нас наклали кару,
Який страшенний лиходій?

І ось тепер – тікають люди
З землі прадавньої слов`ян.
Подекуди – один бур`ян
Стовбичить на колишній ниві,
А збоку хати нещасливі
Залишились на самоті.
Що ж через сотню років буде…