Осінь. Яблучні погроми. Простирадла хмар. У повітрі присмак брому. У кістках зима. Сонце збочило тортури в напрямку вина. У вікні комендатури – золото руна. І куди б з вина не йшов ти, всюди варта рим. А в ставкові мертвий жовтень раком догори. З виднокола видно коло, а у колі – кіл, вбитий в пах моєї школи крізь багряний кілт. Це не голод на увагу крізь колючий дріт, просто втілення в словах у напрям від воріт. Де ледачі чи лелечі тіні вздовж землі... Добрий вечір – довбня в плечі. Перші патрулі.
|