| Лілія ДемидюкВірші розлуки (цикл)| Вірші розлуки 
 * * *
 Трохи трави у волоссі
 і смутку.
 Як сльоза
 день зникає за обрієм.
 З усіх моїх слів
 тобі зрозумілі
 лише поцілунки,
 я ж – одна,
 з тобою – одна…
 8.03.2008
 
 * * *
 Трохи теплих слів для тебе
 і трохи інею на гілках,
 що пам’ятають тебе,
 і нас пам’ятають…
 
 Без мене виринає з моря
 твій день.
 Тобі холодно до відчаю
 і безсмертно…
 
 Ти не боїшся вмирати
 поки хтось любить тебе…
 9.03.2008
 
 * * *
 Поки приходиш в думки,
 поки снишся –
 живеш…
 У відлунні мушель,
 у зойках птахів.
 Як приречений на вирій
 живеш.
 Забираєш гори і небо
 у ніч.
 Світ не може
 прийти до тями,
 зрозуміти тебе…
 Ти на скелі
 висічений напис,
 до нестями,
 до провалів у слові
 читаю тебе…
 9.03.2008
 
 
 
 
 
 * * *
 Троянди живуть дуже коротко
 і безславно вмирають.
 В пелюстках мало справжньої крові
 і занадто багато часу…
 9.03.2008
 
 * * *
 Знаю, що зможу жити
 без твого голосу,
 твоєї усмішки…
 Знаю, що зможу жити
 без літа, без світла і тіней…
 Я заблукала в дорозі,
 ти зникаєш у вирії…
 Мої слова тебе наздоганяють…
 Вже не повернешся в літо,
 у світло і тіні…
 Висихають фарби,
 які залишив на тілі вітер…
 9.03.2008
 
 
 * * *
 Хочеться теплого слова,
 такого як хліб…
 9.03.2008
 
 * * *
 жменю ілюзії
 собі вигадаю
 розпорошу в пісок
 заплачу одна
 в піщаній пустелі
 я не твоя…
 24.03.2008
 
 * * *
 колись ти прийдеш
 я знаю
 хочеться вірити
 жити
 любити
 знати
 що тіні з воску
 минають
 лишається світло
 24.03.2008
 
 * * *
 зі сліз народжується щастя
 весна приходить з грозами
 росте трава у ранах серця
 і доростає аж до неба
 24.03.2008
 
 * * *
 запах спаленого листя
 розлука
 а світло від вогнища
 розчинилось в повітрі
 25.03.2008
 
 * * *
 твої очі карі
 як запах кави
 якої ніколи не п’ю
 тільки вдихаю
 аромат
 так я тебе люблю
 25.03.2008
 
 
 
 | 
 2008 з недрукованого © Лілія Демидюк |