укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2008.04.19
Роздрукувати твір

Ніка Новікова

Про користь яблук

Я жінка, що в ній сім років
ламали волю…
тому, буває палаю, крематорієм;
тому, буває, дратують алегорії,
тому, буває, тягне здатися кволою;
німою.

а нині нехай говорять, нехай говорять.
(зранене – насміх іншим;
решта – знеболено)
зрештою, байдуже, бо страхи подолано.
а я у вічній, непублічній покорі.
як у скрижалях, або у сувоях:
"приниження возвишає!"
і Бог зо мною…
і він у мені (хоча і не все замолено),
а у тобі, здається,
досі тотеми.
та це не до теми.

шумлять і заколисують сиві тополі,
а я назбирала яблук – несу у подолі
поволі,
щоб донести.
а йшла по магнолії…

та яблук нападало – не потрібно зривати!
і є кому згодувати…
які тут апорії?
все просто: я-знімаю-свої-мораторії,
і йду пригощати. бачиш - не спокушати.
які умовляння? у голоді до Любові,
як в горі (чи в горах?),
і так поїдять, бо кволі.
зморені.

надія не вічна. вічна є безнадія,
провина (ота, що "гріх", той, що первинний)
тільки Любов єдина,
бо неподільна...

1.
і ось картина:
яблука –
гріхопадіння,
яблука – вина –
яблука – вина – війни –
падіння – злети…
(сенс, певно, подвійний)

2.
і до портрету:
гарні, незмінні, зморені,
(упокорені?),
Єви, Єлени, Афіни,
Деметри, Джульєтти,
(єви, суцільні єви…)
врешті,
Вікторії.
(образ напевно збірний)
творять історію.

***
входжу до хати. сама-одна, а на дворі
лишаю словесні герці і алегорії.
бо дім. вірна фортеця. моя Асторія.
дзвінко знімаю лати з руїн Мілету
(наніч),
кладу багнети
до ранку
в Лету,
і одягаю чорний (і наче зоряний),
теплий кошлатий светрик,
і гетри.

2008
© Ніка Новікова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні