Опубліковано: 2006.11.08
Поетичний розділ: Містика, видіння

Лія Чернякова

***

  * * *
  Мой улыбающийся боже,
  Чей рот, набитый земляникой,
  Еще не вымолвил ни слова,
  Мне свет и тень,
  Печаль и радость
  Тобой обещаны когда-то
  За то, что я не находила
  Покоя на твоих дорогах,
  За то, что я не попросила
  Ни смерти у твоей любви.
  Твой взгляд скользил по тонкой ветке -
  Он был ни пристальным,
  Ни грустным.
  И ты сказал мне
 -- Скоро осень.
  Сорвется с неба снежный ангел
  И понесет тебя по свету.
  И больше кровь с моих ладоней
  Не сможет дом твой обогреть.
  Мой улыбающийся боже,
  Твой ангел -
  Нежный и Тревожный -
  Уже нашел мой дом.
  Вчерашний.
  Что нам осталось напоследок?..
  В моих руках - лишь полный кубок,
  В твоих руках - лишь горстка ягод,
  И я, смеясь, целую руки
  И пью за здравие твое.

1999
© Лія Чернякова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/1287/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG