Я заберу тебе з собою
У далечінь,
Де ми врятуємось любов’ю
Від зла вночі,
Де я вкладу в твої долоні
Прозорі сни,
Що зачекались нас в полоні
У далини.

Я заберу тебе у спокій
Ще при  житті,
Де найщасливіші із років –
Немолоді,
Де добрі люди – надто щирі,
А люди злі
Живуть із добрими у мирі
На тій землі.

Я заберу тебе у повінь
Відвертих слів,
Під пильним поглядом любові –
Поверх голів,
У неосмислене шептання –
Крізь тихий сміх,
Де ми полюбимось востаннє
За нас усіх.

Я заберу тебе у ранок,
В свою зорю,
Де ми підпалим наші рани,
І я згорю.
А ти розвієш на світанні
Мої слова,
Й вони полинуть, птахи ранні,
А ти – жива...