Опубліковано: 2008.03.30
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Товберг

Старость человечества


Перешли из веры в веру –
Перешли из века в век –
Будни серы –
Ложь без меры –
Виртуальные химеры –
Всё химеры, человек.

Улыбайся – за улыбкой
Виртуальная тоска
Над земной и зыбкой зыбкой –
Облака,
Ты их искал?

Что хотел у них спросить ты?
Пересеянный насквозь,
Шито-крыто,
Сыто-сито,
Да по шляпку вбитый гвоздь.

Где-то там источник истин.
Познаваемы ль они?
Ввысь ли мыслит
Милый мистик,
Вниз ли пялится – а дни

Всё текут и ткут нам саван –
Белый-белый пух небес,
То ли лава,
То ли слава
С сединою, то ли бес?

Кости грубого помола –
Вертит Время жернова –
А молитва нам – основа –
Всё не ново –
Эка новость –
Снова символ основать.

Да бежать за ним отарой,
Брызжа жижей из-под век –
Нам маразм задаром дарит
Эта мара,
Эта заросль,
Это – старость, человек.

21,23.08.05

2005
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/12603/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG