Хто зна, хто зна, Хто зна, хто зна… - А може й не прийде весна, А може вітер не про нас Теплом голосить… А може променів стіна Небесні сфери розтина Лише щоб ти, така смішна, Сказала “досить”!.. Сказала “ні, Не буть весні! І не для мене ці пісні – Мені пасують більш пісні Осінні ноти… Мені постелють інші дні. І я у сні, у білім сні Відчую як дарує сніг Свій перший дотик!” За кроком крок Підходить строк – В останнє тисну на курок І в попіл спалених зірок Ховаю зброю. Я не чаклун і не пророк. Цей не простий, гіркий урок Прийму і дам тобі зарок Що вмру з тобою!
|