Опубліковано: 2006.11.06
Поетичний розділ: Філософська лірика

Андрій Тугай

***

Хто зна, хто зна,
Хто зна, хто зна… -
А може й не прийде весна,
А може вітер не про нас
Теплом голосить…
А може променів стіна
Небесні сфери розтина
Лише щоб ти, така смішна,
Сказала “досить”!..

Сказала “ні,
Не буть весні!
І не для мене ці пісні –
Мені пасують більш пісні
Осінні ноти…
Мені постелють інші дні.
І я у сні, у білім сні
Відчую як дарує сніг
Свій перший дотик!”

За кроком крок
Підходить строк –
В останнє тисну на курок
І в попіл спалених зірок
Ховаю зброю.
Я не чаклун і не пророк.
Цей не простий, гіркий урок
Прийму і дам тобі зарок
Що вмру з тобою!

2006
© Андрій Тугай
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/1254/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG